А хмари уперто висли 
Над містом і вдень, і вночі,
Хоч те уже й так розкисло 
Від цих проливних дощів
Мов примхи чудних аномалій,
Неначе комусь там на зло
Зациклене небо зухвало
Лило і лило, і лило… 
Росли в дощовій прогресії 
Озера на місці площ. 
Все місто заклякло в депресії – 
Дощ!