Сорочку мати сину вишивала,
І душу, й серце у шиття вкладала.
Як пам’яті народної відлунки,
На полотні з’являлись візерунки,
Де кожен хрестик - то життєві миті...
Мережила по білому блакиттю,
Лягала ниточка до ниточки мрійливо
Дитині б долю вишити щасливу,
Щоб оберегом стала для синочка
Руками неньки вишита сорочка.