Дві ложки цукру

–  А  чай ми з Толею приготуємо.

І я з тестем Володимиром Петровичем іду на кухню готувати все для чаювання.  Поки я виставляв на тацю порожні чашки (у кожного ж своя), цукерницю, чайні ложечки,  заварний чайник, печиво, тесть грів у воду, готував заварку.

 Потім Володимир Петрович  почав готувати собі напій  тут же на кухні. Налив  у свою велику чашку дуже круто заварений чай, а ще, що мене здивувало, добавив  п`ять чайних ложок цукру!

Річ у тому, як я з’ясував пізніше, що під час війни тесть мав важкі поранення і травми. Один із лікарів рекомендував йому для повного одужання  вживати якомога більше цукру. І це подіяло.  З того часу звичка вживати багато цукру стала притаманна  Володимиру Петровичу.

Та вже пізніше з роками він почав повніти і теща, з думкою якої він рахувався, почала дорікати йому, що вживати таку кількість цукру шкідливо для організму, а у їхньому віці і поготів.

Отож в кімнату  заносили  тацю, на якій стояла одна чашка із вже  приготовленим чаєм, та чайні приналежності для всіх інших.

Розставивши чашки, тесть потягнувся ложкою до цукерниці.

–  Володю! Не зловживай цукром!

–  Ну дві ж ложечки можна?

–   Ну, дві, звісно, можна.

І тесть, підморгнувши мені, добавляв ще дві ложечки цукру і починав чаювання.