Позолота змінилась брунатністю,
Навіть в лісі роздолля вітрам...
І здавалось, які – то вже радості
Пізня осінь дарує всім нам.
І хай небо сумне й набурмосене,
І дощі холоднючії ллють,
Все одно - я люблю тебе, осене!
Просто так, без пояснень, люблю!

ив мед - тепер пий отруту.
А що ж бо ти думав? Отож
Свої помилки спокутуй,
Чужі помилки - також.
На тлі пурпурового неба
Лиш контури чорні дерев.
Я думаю тільки про тебе,
Я думаю тільки про тебе,
Я думаю тільки про те...