Нема  страждань – немає  ночі!
Крізь  призму  кіл,  несамохіть
Просвітять  душу  чиїсь очі,
Що  тебе  люблять  більш  за  всіх!
 
                Наталка  Б-к
  
Призматоїди  вірша
                                         
Квадратурі  круга  присвячується.

Крізь призму кіл, крізь конус куба,
Крізь гостроту тупих кутів
Я по прямій до тебе, люба,
Кулястим ромбом прилетів.
В  прогресії геометричній
Крізь додекаедри ночей
Просвітять душу схематично
Двокутники твоїх очей.
 Координатами кохання
Ми вже пов’язані давно,
Неначе корені  рівняння,
Неначе істина й вино.
Над віршами всю ніч страждаю –
Щоб залишить про себе слід.
А там хай голову ламають –
Де Еврипід, а де Евклід.