Ходить серпень ногами босими
По  укритій  росою стерні,
Світанково видзвонює  косами
Обжинкові співає пісні.
Лиш  йому  зрозумілими  знаками
Мітить  в  лузі   зелені  стіжки.
Вишива чорнобривцями  й  мальвами
Ткані сонцем ясним рушники.
Перевеслом  пов"язує  райдуги,
Роздає  урожай  про  запас,
І  незвіданим спокоєм  радує
У  медовий, свят"яблучний Спас.
І  останніми  днями  млосними,
Що ще  ніжаться у теплі,
Йде  до  вересня, йде до  осені
По  щасливій  і щедрій землі.