Літературна  пародія  на  книгу  Тетяни  К-к  „ Суха  волога”.

Піймала тебе серед ночі
Й поставила все на кін :
Ти хочеш мене пророчу,
Віддавши себе взамін? 
Ловили твої поцілунки
Сухо-вологі вуста,
І я від любовного трунку
Уже не така і свята.
Упала я вся розпростерта
Жар-птахою в свіжий  покіс -
Хай буде у нас все відверто
До щему,  до болю,  до сліз.
Розкрилася я мов лілея,
І від надмірності чар
Серед моїх паралелей
З’явився  ...............
Ти перша моя нагорода,
Ти мій сонце-дар,  сонце-гріх.
Медово - п’янка насолода
Текла поміж пальцями ніг.
А ранок світанком вже тане...
Мені ти  шепочеш  щось знов 
І  пальцем виводиш «Таня»,
«- - - -   плюс Таня - любов.»
Хай зими минають і весни,
Хай айстри цвітуть і горох.
Пов’язані ми перевеслом
Навіки з тобою  удвох.
 Згорає в любовнім двобої
Моя поетична душа.
Про те, що було в  нас з тобою,
Прошу тебе, любий,  „ша-ша”.
І я, наполохана й тиха,
В  прийдешнє грядуще іду.
Ти  будеш мені  як  утіха,
Тебе ще не раз я знайду!