Змах пензля – і усі ліси
Враз стали золотастими…
Ах, жовтень, чарівник краси,
Художник настрою!

Заграв відтінками заграв
У барв різноголосності,
Там елегійності додав,
А там самотності.

Тремтливе листячко осик
Умить зробив піастрами…
Ах, жовтень, чарівник краси,
Художник настрою!

Приглушений ультрамарин
Додав у ранки росяні,
Червоні вкраплення шипшин
В туманність осені…

На бал осінній запросив
У світ, розшитий айстрами.
Ах, жовтень, чарівник краси,
Художник настрою!

А завтра знову вернісаж,
Знов кольорів симфонія.
Мелодія одна і та ж, –
Нова гармонія.

І що не день, – то відкриття
Чогось іще незнаного,
І філософію буття
Сприймаєш заново.