Знічев’я кинуті думки
Бродили слідом за безсонням.
Відкриту книгу міжсезоння
Вітри гортали залюбки.
Безрадісний морський пейзаж:
Вода в обрамленні граніту,
Крикливі чайки й непривітний
Нікому не потрібний пляж...
А тут колись усе цвіло,
Тут інша музика звучала,
Життя іскрилося, буяло...
Тут все було,-
Ще й як було!..
Шквал пристрастей давно ущух,
А парк курортний ще і досі
Із сумом дивиться на осінь
Й розгадує штрих - код дощу.