Камін іще беріг тепло жарин.
Відсвічував знадвору сріблом іній.
Напівпрозоре полотно гардин
Все у мереживі, як у театрі тіней.
Одежа жужмом кинута на стіл.
Палкі обійми юнака і юнки.-
Любовний шал двох розпашілих тіл
І мова жестів, рухів і цілунків.
Не знають спокою закоханих серця,
В пориві пристрасті не відають спочиву...
Яка для них щаслива мить оця,
Яка щаслива!