З глибин земних крізь сіть коріння
Невпинно пророста каміння 
Віками. 
Земля з родючої, пухкої 
Стає пустельною, твердою,
Мов камінь. 
Життя людське! Ти дуже рано
Наносиш серцю тяжкі рани 
Й уколи, 
Та серце каменем не стане,
Та серце каменем не стане 
Ніколи!