Сміється, бешкетує літо,
Того й гляди - кудись майне,
П`янке й пахуче, як мохіто,
Дзвінке, співуче, осяйне.
То вигулькне поміж житами,
То заховається у тінь,
А то купальськими вогнями
Пливе у сиву далечінь.
Фарбує вишнями світанки
В передчутті погожих днів.
І наливає повні дзбанки
Янтарно - липових медів.
Кружля барвистими лугами,
То бавиться у літеплі,
А то просіється дощами,
Зело даруючи землі.
Веселками на небі квітне,
І зачаровує мене
Красиве – прекрасиве літо,
Щасливе, щедре, осяйне.