Інтимна та пейзажна лірика

Я часто згадую, що я тебе забув,
що я тебе давно не пам”ятаю

Порадій зі мною разом
тим хмаркам що в небі синім
безтурботно і грайливо
пролітають над землею

З минулого тобі пишу листи –
там зовсім інші ми – і я, і ти,
там зовсім інший світ встає із забуття
і я по-іншому оцінюю життя.

Закохані у небо зіркове,
пʼють прохолоду вулиці Гавани…
в маленькому затишному кафе
так хороше з тобою, мій коханий.

Ходить серпень ногами босими
по укритій росою стерні,
світанково видзвонює косами
обжинкові співає пісні.

Виглядає вечір із-за хати.
огортає сизий дим оселі…

Він елегантно і завзято
кружляв у ритмі болеро,
примушував дівчаток плаття
тримать, як Мерилін Монро

Довершеність ліній жіночого тіла –
то найпрекрасніше диво із див

Дощі ідуть…
Вистукують в моє віконце
дощі мелодії нічні.

Сплять каравели, загорнувшись у вітрила.
Як добре в штиль на морі уночі!