Інтимна та пейзажна лірика

Так ось просто і буденно
прилетів й сьогодні теж
лист до осені від клена
у конверті барви беж.

Займались вечірні зірниці,
зʼявлялись зірки де-не-де…

Ми, власне кажучи, й самі не пам”ятаєм
причин образ. Та і не в тому суть.

Періщить дощ – розгнівався Всевишній!
Моя машина мчить нічним шосе.

Ці дні у вимірі дощів
здавались довшими за вічність,
хоч цю життєву алогічність
могла б розрадить пара слів.

Знічев’я кинуті думки
бродили слідом за безсонням.

Змах пензля – і усі ліси
враз стали золотастими…

І пригорнувшись до Дніпра скраєчку,
дрімає тихо в нього на плечі
маленьке і гарнесеньке містечко,
де із новин – лиш осінь і дощі…

Сьогодні, як і тисячі сторіч,
з басів зриваючись до хриплого контральто,
у косу лінію розкреслюючи ніч,
дощ лопотить по чорному асфальту.

Відчуй себе чарівником
осінньої казковості,
і напиши одним рядком
сюжет такої повісті.